Контрольна робота 2
Варіант 1
1. Списування тексту.
Коли починає жовтіти на деревах зелене листя, а на густі трави лягають вже холодні осінні роси, на узліссі можна натрапити на розлогий кущ з гілками, обтяже-ними червоними гронами. Це калина одягла свої самоцвіти і звеселяє ними осінній ліс. Не лякає її ані осіння негода, ані зима з її холодами. Стоїть собі, радіє, пишається своїм вбранням, і не минають її ані люди, ані птаство, ані звірина.
За С. Івченком
2. Самоцвіти, звеселяє.
Са-моцвіти, само-цвіти, самоцві-ти.
Зве-селяє, звесе-ляє.
3. |— •|= •´ |= •| — радіє
4. Стоїть, радіє, пишається, не минають (теперішній час).
5. Одяг — вбрання.
6. Текст-опис.
КАЛИНА НАВЕСНІ
Калина — невисокий, але пишний кущ. Гарна вона будь-якої пори року. Із настанням весни на тонкому гіллі набухають бруньки. Через деякий час качина вкривається яскравими зеленими листочками А в травні вона зацвітає запашними білими суцвіттями — парасольками і стає схожою на вродливу дівчину в білому вбранні.
Варіант 2
1. Списування тексту.
Верба. Здається, звичайне собі дерево. Але скільки з ним пов’язано цікавих історій!
Верба стала своєрідним символом українського народу. Великий Кобзар на засланні в Орській фортеці висадив саме вербову гілочку. Він доглядав її, оберігав від пекучого проміння сонця. Вона нагадувала йому рідну Україну. На знак великої поваги до Тараса Шевченка казахський народ оберігає ту вербу і до сьогодні.
З «Дитячої енциклопедії»
2. Доглядав, проміння.
До-глядав, догля-дав.
Про-міння, промін-ня, промі-ння.
3. |= •| — •´| – = •| — сьогодні.
4. Знак (ч.р.), повага (ж.р.), Тарас Шевченко (ч.р.), народ (ч.р.), верба (ж.р.).
5. Гаряче — пекуче.
6. Текст-опис.
ВЕРБА НАВЕСНІ
Ще довкола біліють сніги. Сонечко тільки на весну повертає, а вже на верболозах з’являються ніжні пухнасті котики. Це цвіт верби — прекрасне диво природи. Квітучі гілочки верби стають першими весняними «квітами» в нашому домі. Своєю ніжною зеленню верби першими милують око, коли інші дерева ще стоять голі, ще не прокинулися від зимового сну.
